Методичні рекомендації з написання і захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України
Методичні рекомендації з написання і захисту науково-дослідницьких робіт учнів - членів МАН України
ВСТУП
Найважливішою складовою частиною всіх етапів конкурсу Малої академії наук є підготовка та захист наукової роботи. Для переважної більшості школярів саме вона є першою спробою самостійної дослідницької праці, яка багато в чому може визначити майбутнє молодого науковця.
Як переконливо свідчить існуючий досвід, в процесі своїх наукових пошуків учні мають виконати ряд складних завдань, які породжують певні труднощі. Щоб успішно їх розв'язати, необхідно мати відповідні знання і оволодіти хоча б основними методами наукового дослідження. Пропоновані методичні рекомендації слухачам і членам МАН спрямовані на досягнення цієї мети. При цьому зауважимо, що дати вичерпні відповіді на всі питання, які можуть виникнути під час роботи неможливо, тому ми подаємо лише елементарні загальні відомості щодо вимог, яким повинно відповідати наукове дослідження. Обов'язковою умовою підготовки до конкурсу є систематичні консультації з науковим керівником і напружена самостійна праця.
I. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАУКОВОЇ РОБОТИ
Приймаючи можливо доленосне для себе рішення про заняття науковою роботою, відразу ж треба зрозуміти, що ця справа буде вимагати вміння викласти свої міркування в письмовій формі та відповідних висновків.
Ваша робота повинна бути оригінальним твором з елементами наукового дослідження, тобто, містити щось нове, в порівнянні з вже написаним. Звичайно, відразу важко зробити якесь відкриття чи виявити досі невідомі науці факти. Але потрібно прагнути до того, щоб з позицій сучасного підходу проаналізувати минулі події, чи може розглянути вже відоме з іншого боку, аргументовано обґрунтувати свою власну думку.
Дуже поширеним недоліком багатьох робіт МАН є їх реферативний характер, тобто виклад або переказ існуючої літератури, навіть без її аналізу. Отже, перша головна умова полягає в тому, що Ваша робота повинна мати самостійний і оригінальний характер хоча б з окремими елементами наукового дослідження та аналізом відповідних джерел.
II. ВИБІР ТЕМИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Вирішивши займатися науковою працею, необхідно перш за все вдало обрати тему дослідження. Це важливе відповідальне завдання, від правильного вирішення якого в значній мірі залежить успішне завершення роботи. Щоб вірно обрати її тему, необхідно врахувати наступне:
а) тема повинна бути для Вас цікавою;
б) вона повинна бути актуальною;
в) важливим критерієм при виборі теми є доступність джерел (документальних матеріалів та спеціальної літератури);
г) тема повинна бути якомога більш конкретною (потрібно чітко визначити хронологічні рамки, регіон та предмет дослідження і торкатись певного питання).
Деякі учні обирають дуже широкі теми, які охоплюють глобальні історичні проблеми або занадто тривалий хронологічний період великого регіону. В такому випадку дуже важко розкрити тему, а дослідження, здебільшого, має реферативний характер і не отримує високої оцінки.
Слід звернути увагу на ступінь вивчення даної проблеми в історичній літературі.
Щоб допомогти Вам у виборі, пропонуємо примірний перелік тем. Він, звичайно, є лише орієнтований, тому кожен учасник може запропонувати свою тему. Але у будь-якому разі необхідно порадитись з науковим керівником, який із урахуванням Вашого рівня підготовки та місця проживання допоможе обрати оптимальний варіант.
III. СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЇ, ПЛАНУ ОПРАЦЮВАННЯ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
Рекомендуємо розпочати із ознайомлення з відповідними розділами систематичних та предметних каталогів бібліотек. Черговий бібліограф допоможе Вам розібратися в цій справі.
Всі виявлені праці та опубліковані джерела занесіть на бібліографічні картки, як це зроблено в бібліотечному каталозі. Можна складати весь список літератури на одному аркуші, але з окремими картками працювати зручніше.
Складання плану починається вже з вибору теми і завершується після збору фактичного матеріалу. Звичайно, що в процесі наукових пошуків може виникнути необхідність внести корективи або й змінити план, але перший орієнтовний варіант плану виникає з самого початку роботи.
Працюючи над планом, треба конкретно формулювати його пункти, уникати широких неконкретних визначень та двозначних тлумачень. Рекомендуємо чітко продумати назву 3-5 розділів плану, які в свою чергу можна розбити на параграфи. Бажано заздалегідь передбачити кількість сторінок на той чи інший розділ, адже це допоможе витримати пропорційність викладу (загальний об'єм роботи повинен мати 24-26 сторінок без додатків). При складанні плану треба порадитись із науковим керівником.
Структура роботи визначається її змістом і служить поставленій меті.
Однак Ваш твір повинен обов'язково включати такі структурні елементи: план, вступ, кілька розділів з їх назвою, висновки, список використаних джерел та літератури, бажано, додатки.
ВСТУП (10-15% від загального об'єму роботи) повинен складатися з таких елементів:
1. Актуальність теми.
2. Короткий історіографічний огляд даної проблеми.
3. Стисла характеристика використаних джерел.
4. Визначення головної мети і завдань роботи з обгрунтуванням її хронологічних рамок.
5. Вказівку на практичне значення роботи та, по можливості, наукову новизну.
Історіографічний огляд повинен містити короткий і конкретний аналіз використаної літератури. При цьому, головним є не просто вказати, хто і що написав по даній проблемі, а що нового у її вивчення він вніс в порівнянні із своїм попередником та що, можливо, залишилось поза його увагою.
Спочатку потрібно спробувати проаналізувати енциклопедичний матеріал та узагальнюючі праці, а далі перейти до монографій і статей, які більш конкретно присвячені даній проблемі. В середині цих підрозділів літературу розглядають у хронологічному плані, причому, спочатку вітчизняні, потім іноземні. Під кінець історіографічного огляду формується думка про те, що деякі аспекти проблеми все ще потребують подальшого вивчення, до чого й прагне автор роботи.
ОСНОВНА ЧАСТИНА наукової роботи складається з кількох розділів або глав (якщо кожен пункт плану цієї частини ділиться на параграфи).
Один розділ чи глава присвячені висвітленню окремого питання. Працюючи над описанням основної частини, треба прагнути до того, щоб не бути голослівним, щоб Ваші виклади підкріплювались фактами, але не були ними переобтяженими. Дуже поширеним недоліком багатьох молодих науковців є описовість і фактографія замість глибокого аналізу та узагальнень. Якщо Ви наводите конкретну цифру, дату, цитату або не свою власну думку, обов'язково слід посилатись на джерело з точною вказівкою на сторінку. В кінці кожного розділу чи глави має бути короткий логічний висновок, зроблений на основі аналізу вивченого матеріалу.
В заключній частині роботи (до 10% від загального обсягу) містяться висновки та рекомендації щодо практичного застосування результатів дослідження. Пам'ятайте, що висновки в кінці роботи не повинні просто повторювати тих висновків, які є в кінці розділів, це повинні бути узагальнені висновки, обов'язково зроблені в результаті Вашого дослідження. Інколи такі висновки хоч і логічно правильні, зроблені взагалі по даній проблемі, і тоді вважається, що вони мають умоглядний характер, тобто, в даній роботі не вивчались.
IV. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Хоч такий список міститься в кінці, складати його бажано раніше, тому що необхідно здійснювати посилання на джерела, перелічені в тексті роботи.
Бібліографічний список відразу дає уявлення про джерельну базу дослідження, вміння автора добирати джерела та його знання історіографії. Цю роботу треба виконувати у встановленому порядку. Спочатку подаються використані джерела. Подавати їх бажано у хронологічному порядку. Далі в алфавітному порядку наводиться інша література. Причому, спочатку пишеться прізвище автора, а потім його ініціали. Якщо подається окрема стаття у журналі чи збірка наукових праць, то обов'язково спочатку вказується прізвище та ініціали автора, назва йог статті, а вже потім назва, рік та номер журналу із зазначенням сторінок, які охоплює необхідна стаття. Якщо авто роботи використовує документи, вміщені в хрестоматії, то наводиться повна назва документу, а потім точні вихідні дані хрестоматії чи збірника документів із зазначенням сторінок, на яких знаходиться документ.
Після списку джерел та літератури вміщуються додатки. Ця структурна частина роботи не включається в загальний обсяг сторінок, але не слід зловживати і наводити невиправдано велику кількість додатків.
У додатках вміщують таблиці з фактичним матеріалом, діаграми, карти, схеми, копії деяких документів, портрети історичних осіб, ілюстрації.
Кожен документ чи таблиця подається на окремій сторінці під своїм номером з назвою і вказівкою джерела, звідки він походить (якщо це документ).
V. ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ ТА ЇЇ НАУКОВО-ДОВІДКОВИЙ АПАРАТ
Наукова робота відкривається титульним аркушем. Далі розміщується план-зміст роботи з назвою кожної складової структури та вказівкою сторінок. На цих перших двох аркушах цифри, що означають порядковий номер сторінок не ставляться. Лише на третьому аркуші, де розпочинається "Вступ", верхньому правому куті ставляться цифри "3", на слідуючій сторінці - "4" тощо, включаючи додатки.
Дуже важливе значення має правильне оформлення науково-довідкового апарату роботи, який є показником як рівня спеціальної підготовки молодого науковця, так міри оволодіння темою роботи та її матеріалом.
Науково-довідковий апарат складається із посилань на джерела та літературу.
Без посилання на джерела та літературу робота на може вважатися науковою. Посилання треба робити на всі цифри, дати, цитати, висновки, які не належать автору. Існує декілька способів оформлення науково-довідкового апарату. Наведемо один із них, який відповідає сучасним вимогам і найбільш раціональний. Для цього перш за все треба скласти список використаних джерел та літератури, що дасть можливість посилатися на відповідне джерело або літературу, так, як вони подаються під своїми номерами. Наприклад, Вам потрібно навести конкретні дані про утримання козацького війська за часів Б.Хмельницького, які містяться в монографії І.Крип'якевича "Богдан Хмельницький". При цьому можна навести цитату із названої книги, взявши слова Крип'якевича в лапки, але краще передати зміст речення своїми словами, поставивши після них квадратні дужки з позначенням порядкового номеру монографії в бібліографічному списку та сторінку.
Наприклад, можна написати так: "Військова старшина й адміністрація одержували також платню грішми:
генеральний писар - 1000 золотих, генеральний обозний - 400, військові судді - по 300" [18;251]
Цей запис значить, що наведені цифри містяться в тому джерелі або книжці, яка у списку має порядковий номер "18", на сторінці 251.
Якщо в роботі використовуються архівні документи, то в бібліографічному списку такі джерела виділяються окремо, при цьому обов'язково вказуються повна назва архіву, фонд, опис, справа та її назва, а в тексті роботи в квадратних дужках ставиться лише порядковий номер джерела та аркуш використаної справи.
Свою специфіку має посилання на періодичні видання. Скажімо, Вам необхідно використати статтю з Українського історичного журналу. В такому разі в бібліографічному списку потрібно вказати спочатку прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу, рік та номер видання, означити сторінки, на яких вміщена стаття, а в тексті роботи Ви вказуєте лише порядковий номер даної статті по своєму списку і конкретну сторінку.
Якщо використовуються газети, що служать Вам за історичні джерела, то в бібліографічному списку вони виділяються окремо і записуються під загальним порядковим номером так:
6. Наддніпрянська правда, 1935. В тексті роботи: [6; 18 вер.] Це означає, що автор посилається на газету "Наддніпрянська правда", за 18 вересня 1935 року.
При оформленні роботи не зловживайте цитатами, тим більше дуже великими, не прийнято їх наводити по кілька разів підряд.
В тому разі, коли використовуються джерела та література іноземною мовою, їх назви в списку пишуть мовою оригіналу.
В бібліографічному списку обов'язково виділяти дві частини: "джерела" та "література". При цьому спочатку наводяться неопубліковані джерела, а потім матеріали, вміщені в збірниках документів, хрестоматіях, далі - періодика.
Загально прийнято, що спочатку вказуються державні архіви, обласні, районні, за ними - відомчі архівосховища, поточні архіви різних організацій, далі - іноземні архіви в алфавітному порядку за назвою країн.
Якщо в тексті потрібно навести таблицю, то обов'язково вказується її номер і назва, а також джерело походження інформації.
В тому випадку, коли автор сам складав таблицю, то зазначається: "Таблиця складена автором" з посиланням на джерела.
Додатки, якщо в них є потреба, розміщуються після списку джерел та літератури. В них виносяться таблиці, діаграми, карти, схеми, ксерокопії документів, ілюстрації, портрети, тощо. Сторінки, на яких розміщуються додатки, не входять до загального обсягу роботи, але в них продовжується виставлятися наскрізна нумерація. Кожен додаток розміщується на окремій сторінці, має свій порядковий номер і назву. Записується це так: Додаток I. Під ним - назва.
Щоб правильно оформити науково-довідковий апарат, рекомендуємо спершу уважно переглянути відповідні розділи наукової літератури або дипломної роботи. Завершуючи рекомендації щодо складання науково-довідкового апарату, порадимо ще ознайомитись і запам'ятати, які існують загальноприйняті скорочення термінів і назв, що широко використовуються в наукових працях. Наприклад: УІЖ - Український історичний журнал, ЗНТШ - Записки наукового товариства імені Т.Шевченка, ПСРЛ - Полное собрание русских летописей, тощо.
VI. ЗАХИСТ РОБОТИ
Повністю завершена робота в зброшурованому вигляді подається до територіального обласного відділення МАН на перевірку науковому керівнику, який пише відгук і виставляє оцінку за зміст роботи.
Після цього настає останній етап конкурсу - захист наукової роботи. Він проходить за визначеною процедурою на відкритому засідання секції історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, археології, на якому присутні члени журі, учасники конкурсу, при чому можуть бути і ті, хто ще роботу лише готує, а також вчителі зі шкіл.
Для захисту роботи слово надається її автору, який у своїй короткій доповіді (не більше 10 хвилин) повинен повідомити про поставлену проблему, головну мету роботи, її завдання, стисло охарактеризувати історіографію, використані джерела та літературу, сказати про структуру роботи, її зміст, сформулювати свої висновки.
Часто трапляється, коли під час захисту автор намагається читати всю роботу, або один з її розділів. Звичайно, можна зупинитись на найбільш цікавих місцях свого твору, але не на всьому тексті. Готуючись до захисту, необхідно розрахувати час, виготовити наочність - таблиці, діаграми, карти, схеми і використовувати їх під час своєї доповіді.
Після закінчення виступу автор повинен відповісти на задані питання. Крім членів журі задавати питання мають право всі учасники конкурсу. Відповідати треба конкретно і лаконічно. Члени журі виставляють в балах оцінку за захист наукової роботи, підводять загальні підсумки і визначають переможців.
VII. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ
Оформлення Вашої роботи має відповідати тим вимогам, що ставляться до наукових робіт.
Текст роботи має бути набраний на комп'ютері на одній сторінці стандартного аркушу білого паперу формату А4 (297х210 мм). В одному рядку, рахуючи пропуски між словами повинно бути 57 - 60 знаків, а рядків - 28 - 30 (інтервал 2 пт).
Кожен аркуш повинен мати поля: ліве - 20 - 30 мм, верхнє - 20 мм, праве - 10 мм, нижнє - 25 мм.
Всі сторінки роботи підрозділу набираються більш жирним шрифтом і відділяються від попереднього тексту прогалиною у 30 мм, а новий рядок розміщується нижче від заголовку на 15 мм.
Початок тексту нового підрозділу повинен бути на тій же сторінці, що й його заголовок.
Готова робота подається в зброшурованому вигляді. Це значить, що її треба переплести і зробити тверду обкладинку або помістити її в м'яку обкладинку скоросшивач.
Немає коментарів:
Дописати коментар